«Чи дійсно я займаюсь своєю справою, і чи потрібно змінювати напрям, - одне з найнагальніших питань, що виникають сьогодні в голові професіонала, який досяг середини кар‘єрного шляху.»
Я знаю дуже багатьох людей приблизно мого віку, яких мучить це питання. А за його обдумуванням спливають роки.
Насправді нас так навчали - спочатку вирішити твердо, що робити, обрати конкретний напрям і лише потім діяти.
Але виявилось, що цей спосіб не працює, коли ми обираємо або переобираємо на певному етапі життя, свою кар‘єру.
Якщо обраний - один конкретний- напрям не спрацює, це відкине наши пошуки на роки назад або змусить змиритися з неправильно зробленим вибором і працювати все життя на ненависній роботі.
Саме цей страх - зробити неправильний вибір - змушує нас довго залишатись у роздумах, не насмілюючись зробити крок у бажаному напрямку.
«Щоб заново запустити свій механізм, потрібно вибратись за межі власної голови. Потрібно діяти» (Е. Ібарра).
Саме так. Лише роблячи кроки на шляху до омріяних зайнять, перевіряючи своі мрії у ділі, будуючи нове коло знайомств, що наближають вас до тієї чи іншої професійної сфери, можна зрозуміти, чи насправді ваша омріяна професія вам підходить. Чи, можливо, ви знайдете щось інше більш підходяще на шляху. Але щоб то було можливо, треба почати робити кроки. «Вийти за межі своєї голови».
Що може гальмувати вашу кар‘єру?
Є ціна низка зовнішніх і внутрішніх факторів. Про зовнішні (сімейні проблеми, тяжкі хвороби, важкі втрати, борги та інші фін. зобов’язання) зараз не будемо. Їх частка в загальному заліку не така велика.
А от щодо внутрішніх:
Що це все може означати?
До прикладу, проблеми з результативністю можуть означати, що у людини не вистачає певного досвіду чи знань, необхідних для тієї чи іншої роботи, а може означати, що людина просто не вміє (!) говорити про свої результати/досягнення, і, зокрема не може віднайти їх, і виокремити з власного досвіду.
Щодо психологічних проблем, їх наявність не завжди вказує на те, що потрібно миттєво бігти до психотерапевта (хоча варто зазначити, що в деяких випадках зробити це цілком нормально й корисно). От наприклад страх перед тією чи іншою діяльністю чи дією.. Розпізнавши, що стоїть за певним страхом, можно перевести його у певну задачу, яку потрібно вирішити. Це прибере зайву емоційність і дозволить зосередитись на справі, замість того, щоб витрачати енергію не переживання.
Кар’єрний коуч зокрема й допомагає розібратись з цими та іншими деструктивними кар’єрними установками, “травмами звільнення”, синдромом самозванця, тощо.
Боротись чи жити з ним?
Всі дорослі професіонали стикались з цією проблемою в той чи інший час.
На мою думку, невпевненість у своїй експертності може не лише нашкодити але й інколи допомагати. Адже здорова частка сумнівів, я вважаю, призводить до розвитку. І ще більшого успіху у своїй справі. Ті, хто заявляють, що знають абсолютно усе навіть у своїй царині знань … Не викликають особисто у мене довіри .
Звичайно ж, якщо синдром самозванця зовсім не дає зрушити з місця, потрібно з ним працювати. Але ні в якому разі не боротися, не намагатися його викорінити. Видатний психолог Рас Харіс говорить у своїх працях про «когнітивне злиття» (коли наші думки стають нашою реальністю) і «когнітивне розділення» (коли ми розуміємо, що наші думки не дорівнює факти). Спробуйте віднестись до своїх сумнівів саме так - думки не дорівнює факти📍
Кожен шлях починається з першого кроку.
Якщо ми говоримо про професію, всі ми в ній проходимо етапи початківця, спеціаліста, професіонала і деякі з нас - навіть майстра (коли вже можуть навчати іншіх і бути рольовою моделлю в професії).
Чи пам’ятаєте ви свій перший крок в професії? Як вам було - комфортно, цікаво, важко? Скільки вам будо років ? 16, 20, 23? А тепер уявіть собі, як роблять перший крок в професії люди, яким 40, 45, 47, 55.. Це дещо інші відчуття, згодні? І знаєте чому? Бо всі ці люди, скоріш за все, вже побували у своєму житті і на етапі спеціаліста, і професіонала .. Тож повертатись на етап початківця (якщо зміни відбуваються у зрілому віці) досить важко психологічно.
Я бачу це на своїх консультаціях, я відчуваю це на собі.
І ось що я вам скажу з власного досвіду - це важко ( і до біса страшно) сісти навпроти клієнта у ролі консультанта-початківця і сказати: « я ні в чому не впевнена, мені здається я не пам’ятаю нічого з свого 20 річного досвіду.. але я зроблю все, щоб ми в процесі нашої роботи досягли результату». Чи професійно це? Ну так собі. Чи чесно? Звичайно. І друге в даному випадку, як на мене, важливіше за перше. Адже від визн ання, де ми є тепер, залежить, де ми будемо завтра.
Страшно починати з початку у зрілому віці. Це так. Я розумію як ніхто. Якщо вам необхідна підтримка, приходьте на консультацію. Разом - ми точно зможемо🤝
---- слідкуйте за оновленнями ------